Щоб зрозуміти значення Святого Духу ми повинні приймати Єдиного Істинного Бога (Елоах) і Сина Його Ісуса Христа. З Біблії нам відомо, що Отець і Син з’єднані Духом Святим. Але Дух Святий сходить від Бога також і на звичайних людей.
Дух – це не людина і не якась істота. Деякі говорять, що Бог складається з трьох складових: Бог Отец, Син і Святий Дух. Це називають Трійцею. Це вчення неправильне і в корені помилкове. В Писанні мовиться, що Бог – ЄДИНИЙ, а не потрійний (5М 6:4; Еф 4:6). Святий Дух є Дух Божий (Рим 8:14). Бог дає нам Свій Дух, щоб ми змогли пізнати Його і зробилися причасниками Божого єства (2 Петр 1:3-4).
Іноді Святий Дух називають Духом Святим. Ця назва звучить страхітливо. Але Святий Дух не стане проходити через стіни, щоб стукатися до нас або шуміти пізно вночі. Він також не бродитиме в білому савані, щоб налякати нас. Він – в наших серцях і помислах. Боятися Його не варто: оскільки дав нам Бог духа не страху, але сили і любові (2 Тим 1:7).
Дух Святий називають Втішитель (Ів 15:26). Він допомагає нам осягнути Біблію і діяння Божі. Він учить нас істині (Ів 14:16-17,26; 16:13; 1Ів 4:6; 5:6). Дух у все проникає, і в глибини Божі (1 Кор 2:10-11). Через Дух Святий ми можемо стати не рабами, але синами Божими (Гал 4:6-7; Рим 8:14).
Христос учить нас і дає нам утіху через Дух Святий. Насправді, це Сила Божа в Христі і нас самих. Це сила, яка веде нас до Бога через Сина Його (Євр 7:25). Він невидимий.
Коли ми в біді Дух Святий говорить за нас. Він вкладає думки в нашу свідомість і слова в наші вуста. Дух Отця Нашого може говорити в нас (Мт 10:19-20).
Дух Святий сходить на тих, хто просить про це (Лк 11:9-13). Але ми повинні покорятися Йому. Дух Святий перебуває в тих, хто шанує Заповіді Божі (1Ів 3:24; Дії 5:32).
При хрещенні і покаянні Дух Святий сходить на нас (Мт 28:19; Дії 2:38). На знак того, що це відбувається, служителі Господа покладають руки на людину, яка одержує хрещення. Але руки священика не можуть служити провідником Духа Святого. Він простий смертний і не має на це влади. Покладання рук лише означає, що він просить Господа про те, щоб зійшов Дух Святий на людину. З хрещення починається наше нове життя з Христом.
Будучи християнами, ми повинні слідувати прикладу життя Христа і Апостолів. Ми знаємо, що вони шанували Суботу і Свята (Дії 2:1, 20:6, 27:9; Кол 2:16). Але просто знання Біблії недостатньо: ми повинні дотримуватись Заповідей Божих. Живучи з Духом Святим і підкоряючись Йому, ми одержуємо Його Плоди. Про це можна прочитати в Посланні до Галатів 5:22-23. Любов – є головний плід, але початок всьому – в істині (1Кор 13:13).
Дух Святий не сходить на людину, яка просто скоює благі вчинки. Але навіть якщо Дух святий перебуває в нас, ми не повинні переставати покорятися Законам Божим і скоювати благі вчинки. Живучи з Духом Святим ми просто не можемо не слідувати Заповідям Божим. Навіть якщо ми ще дуже юні для хрещення, Дух святий перебуватиме з нами, якщо наші батьки – віруючі. І ми повинні покорятися нашим батькам в Господі (Еф 6:1-2).
Христос говорив, що Він в Батькові своєму, а Отець – в Ньому (Ів 17:21-23). Таке може бути лише за допомогою Духа Святого.Те що ми перебуваємо в Ньому і Він в нас, ми взнаємо з того, що Він дав нам від Духа Свого (1Ів 4:13). Таким чином, Бог – все над всіма, і через всіх, і у всіх нас (Еф 4:6; 1Кор 15:28). Але коли це відбудеться, ми більше не будемо людьми з крові і плоті; залишиться лише душа.
Ми всі з’єднані через Дух Святий. Пам’ятайте, що Дух Святий не можна відчути. Про Його присутність ми можемо здогадуватися лише по тому, що відбувається в нашій свідомості або по власних вчинках (Гал 5:16-18).
Перебування в Дусі Святому означає, що ми можемо звертатися до Господа з молитвою. В молитві ми повинні просити Отця в ім’я Сина Його Ісуса Христа (Мт 6:6, 9-13; Лк 11:12). Ми також можемо звернутися до Бога Отця через Дух Святий. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому повинні поклонятися Йому в дусі і істині (Ів 4:24).
Якщо ми не знаємо, про що просити в молитві, Дух святий прийде до нас на допомогу, з молитвою за нас. Сам Дух клопоче за нас зітханнями невимовними (Рим 8:26). Бог завжди знає, що приховане в наших серцях і помислах, як знає Він і те, що Дух Святий говорить з Ним за нас. Але Дух Святий клопоче лише за благі справи, що не йдуть врозріз з Божою волею (Рим 8:27).
Христос є віддзеркаленням Бога. Він говорить і діє від імені Бога, оскільки в Ньому є Дух Святий (Ів 3:34). Але Ісус не є Єдиним Істинним Богом. Він існує сам по собі, оскільки Він був створений Богом і посланий на землю на короткий час в образі людському (Ів 5:23). Отець і Син існують окремо, але разом вони складають одне ціле, оскільки вони з’єднані Духом Святим. Христос говорив: «Хто бачив Мене – бачив і Отця» (Ів 14:9).
Дух Святий об’єднує нас всіх в Храмі Божому (1Кор 3:16; 6:19). Бог закликає нас всіх в Храм Господень для виконання своєї місії. Це відбувається не через нашу обраність. Дух наділяє нас всіх якимись здібностями або талантами, щоб ми могли трудитися разом як єдиний організм. Організм складається з безлічі частин. В ньому є руки, ноги, очі і вуха, і все це може функціонувати лише у взаємодії. Це означає, що ми повинні з любов’ю і допомогою Духа Святого допомагати один одному в роботі церкви.
Ми не можемо увійти до Царства Небесного інакше як народившись знову. Наше друге народження відбувається при хрещенні, коли Дух Святий сходить на нас. Ми народжуємося знову від води і Духа, і нашому колишньому існуванню наступає кінець (Ів 3:3-6).Ті, що живуть по плоті, Богу догодити не можуть. Якщо Дух Божий в нас, то Христос в нас, а значить і Бог (Рим 8:8-10).
Отже Дух дає нам нове життям, однак ми все ще звичайні смертні, але постійно удосконалюємося. Ми прагнемо досягти образа Христа, який у свою чергу є образом Бога. З Духом Святим ми стаємо досконалішими і наближаємося до Бога. Після Хрещення повернення до колишнього способу життя неможливе (Еф 4:17-24).
Дух Святий є провідником, вказуючим нам на те, якими саме Господь хоче бачити нас. Потім Він говорить про те, як наблизитися до цього ідеалу. І ми просто не можемо не бажати догодити Богу. Це так, ніби у нас з’являються нове серце і розум. Наші тіла виглядають як і раніше, але наш образ думок і поведінка змінюються.
Дух залишить нас, якщо ми повернемося до гріха. Коли Дух святий перебуває з нами, ми глибше осягаємо єство Єдиного Істинного Бога і Його задум. Скоївши гріх, ми забуваємо про ті таїнства, які були нам відкриті (2Тим 1:13-14). Коли ми думаємо і чинимо всупереч Волі Божій, ми знаємо, що Дух Святий залишає нас. Бог говорить, що Він ніколи не залишить і не зрадить нас (5М 31:8; 1Цар 6:13; Іс 42:16; Евр 13:5), але Дух може бути вгашений або ображений (1Сол 5:19; Еф 4:30).
За допомогою Духу ми можемо шанувати Бога (Фил 3:3). Це означає, що сам Дух не є Бог, а отже поклонятися Йому не можна. Так само ми молимося Христу, не поклоняючись Йому. Оскільки хто сповідає, що Ісус є Син Божий, в тому перебуває Бог через Дух Святий (1Ів 4:15).
За часів Старого Заповіту людям вже було відомо про існування Духа Святого. Він був ним як Ангел Єгова. Вони знали, що той, хто був ним і говорив з ними, не був Єдиним Істинним Богом. Як ми вже знаємо, Посланник Божий, який був з Мойсеєм і людьми Ізраїлевими в стародавні часи, пізніше прийшов в наш світ як людина під ім’ям Ісус (див. статтю Хто є Ісус [ДБ02]).
Дух Святий сходив до всіх Пророків в снах або видіннях, Він говорив з ними через Ангела Єгову. Бог явився Авраму в видінні (1М15:1). Він закликав Аарона і Міріам (4М 12:6); Дух Божий сходив на Валаама (4М 24:2); Бог закликав Самуїла (1Цар розділ 3), Ісаї було видіння (Іс 1:1). Слово Боже зійшло на Єремію (Єр 14:14). Бог явився Єзекіїлю (Єз 1:1), видіння було і Даниїлу (Дан 2:19), а також всій решті пророків старовини (див. також Євр 1:1-2; 2Петр 20:20-21).
В Біблії також мовиться про ще один дух в людині, який не є Духом Господа. Цей дух подібний диханню. Це – дар життя, даний нам Господом. Він виходить від Бога (1М 6:3; Йов 11:11, 27:3; Пр 20:27). Після нашої смерті дух покидає тіло (Пс 146:4). Він повертається до Бога (Екл 12:7). Коли Бог створив першу людину – Адама, Він і дихання життя вдихнув у ніздрі її – і стала людина живою душею (1М 2:7; 1Кор 15:45).
Отже, цей дух в людині не є тією душею, яка живе на небесах після нашої смерті. В Біблії мовиться, що людина стала душею живою. Значить ця душа смертна (Єз 20:18). Коли в Біблії мовиться про душу, під нею мається на увазі життя тлінного тіла. Душа може означати творіння Господнє або людину, або життя саме по собі. І тварини і люди вмирають, але тільки людина може знайти ще одне життя. Саме цей дух і відрізняє людину від тварини.
Ми не можемо бачити присутності цього духа в людині інакше, ніж через її дихання. Але ми можемо відчути своє дихання, якщо дмухнемо в свою долоню. Так само ми не можемо бачити Дух Божий, але ми відчуваємо Його присутність, оскільки хочемо поклонятися Богу. Дух Божий подібний до подиху вітру (Ів 3:8). Також Його можна порівняти з диханням.
Пригадайте, як вітер наповнює вітрила човна. Він допомагає рухати човен в правильному напрямі. Також ми можемо сказати, що, сповнені Духом Святим, ми теж рухаємося у вірному напрямку. Дух Святий – це та рушійна сила, яка допомагає нам слідувати Заповітам Господа. Коли Ісус вмирав на стовпі, Він звернувся до Отця Свого, що на небесах: «Отче! У руки Твої віддаю Свого духа». І це прорікши, Він духа віддав (Лк 23:46). Тут йдеться про ту саму душу, яка є у всіх смертних і яка повертається до Бога після фізичної смерті. Він віддавав Свою душу в руки Отця. Ісус знав, що вічне життя після фізичної смерті на землі можливе тільки по волі Отця Його.
Пізніше, через Дух Святий, Ісус воскресне з мертвих (Дії 3:32-33). Так само і ми повстанемо з мертвих для життя вічного (Рим 8:11). Ісус чинив по волі Отця Свого (Лк 2:49). Він говорив, що нічого не міг творити Сам від Себе і чинив по волі Отця Свого (Ів 5:30). Він був немов присутністю Бога на землі, оскільки Він говорив від імені Бога і ніс на Собі владу Божу. За допомогою Духа Святого Христос міг нести своїм учням знання про Бога і про те, що відбудеться в майбутньому. Але без допомоги Духа Святого ні учням Христа, ні нам зараз не може відкритися все значення, приховане в Його словах.
Дух Святий – це сила Божа, яку обіцяв прислати нам Христос (Ів 16:7). Перед тим, як залишити своїх учнів назавжди і повернутися до Свого Отця (Дії 1:10-11), він попросив їх не залишати Єрусалим і чекати поради Отця. Він молився Господові дати їм іншого Втішника (Ів 14:16-17). Він сказав учням, що Він надішле їм Дух Істини, який від Отця виходить (Ів 15:26). Іншими словами, Він пояснив їм, що залишиться з ними, оскільки вони будуть з’єднані Духом Святим.
Але ще більш дивна подія відбулася з ними, коли вони зібралися всі разом на святкування П’ятидесятниці. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Всі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти дарував (Дії 2:1-4). Це було символом тієї влади, якою вони тепер володіли. А вогонь не заподіяв їм шкоди.
І Дух учив їх пізніше, як колись робив Ісус, коли перебував в образі людини (Ів 14:26; 16:13). Через Дух Святий Ісус допомагав їм зміцнюватися в своїй вірі і будувати Церкву Божу. А зараз ми повинні продовжувати їх працю до тих пір, поки Ісус знов не прийде на землю, щоб відновити на ній порядок. І цими діями ми будемо бажаними в очах Бога.